АМПЛУА́, невідм., с.
1. Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним актора. В амплуа комедійних старух та жартівливих молодиць Ганна Петрівна [Затиркевич] створила цілу галерею образів (Минуле укр. театру, 1953, 63); Театральне амплуа — річ, як відомо, дуже умовна (Рильський, III, 1956, 348).
2. перен. Певне коло занять. — Я й забув представити мосьє Діденка в новому його амплуа, як молодого дипломата (Головко, II, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 40.