АМПЛІТУ́ДА, и, ж.
1. фіз. Найбільше відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги; розмах коливань. Від амплітуди, тобто розмаху коливань зв’язок, залежить сила звука (Худ. чит.., 1955, 23); * Образно. Амплітуда його [сільвиконкому] роботи — від важливого завдання державної ваги до вирішення найдрібніших справ (Вишня, І, 1956, 358).
2. метеор. Різниця між найвищою і найнижчою температурою повітря або найбільшим і найменшим атмосферним тиском у певний період. У пустині Сахарі вдень можна в піску спекти яйце, а вночі іноді замерзає вода. Амплітуда коливання температури при цьому доходить до 70°, а то й більше (Курс заг. геол., 1947, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 40.