АНАЛІ́ТИК, а, ч.
1. Фахівець, що займається аналізом речовин. — Хімік-аналітик Горленко.. завжди дбає за чистоту свого робочого місця (Шовк., Інженери, 1956, 47).
2. перен. Той, хто має схильність до аналізу своїх переживань, поведінки, оточення і т. ін. — У Ольги краще це [писання] виходить, ніж у мене: в неї віра, а в мене холодне лезо аналітика (Кач., II, 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 42.