АНАРХІ́СТ, а, ч.
1. Прибічник анархізму (в 1 знач.). Анархісти зовсім заперечують і революційну і всяку іншу владу.. (Ленін, 10, 1949, 414); Мобілізований Івашко з анархістами щодня приносили свої оперативні звіти (Кач., II, 1958, 313).
2. Про людину, яка нехтує встановленими правилами виробничої й суспільної дисципліни. Іноді в ньому проривався анархіст, він заїдався і важко його було переконати п протилежному (Минко, Вибр., 1952, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 42.