АНА́ТОМ, а, ч. Фахівець з анатомії або анатомування. Ворог усякого сентименталізму, він [Темницький] поглядав на світ холодним оком анатома (Фр., II, 1950 292); [Рафальський:] Але ж ви анатом. Хіба анатоми займаються мікробами? (Коч., II, 1956, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 43.