АНТИТЕ́ЗА, и, ж.
1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного "я" (Л. Укр., V, 1956, 261); З кожною її [трилогії Л. Толстого] частиною все яскравіше і різкіше виступає антитеза: "дворянство — народ" (Рад. літ-во, 2, 1957, 107); // літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. Весь вірш [П. Грабовського "Справжні герої"] побудований на антитезі: справжні герої протистоять псевдогероям; активна дія народних борців протиставлена пустій і безплідній романтиці буржуазно-дворянських поетів (Укр. літ., 9, 1957, 174).
2. філос., лог. Те саме, що антите́зис.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 50.