АНТУРА́Ж, у, ч., заст. Навколишні умови, обстановка; середовище. Двері, ослони, кахлі і килим створили новий антураж, цілком доречний в фойє театру (Смолич, День.., 1950, 192); Побутовий антураж у новелах [Натана Рибака] майже відсутній або ж грає лише допоміжну роль (Літ. Укр., 4.I 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 52.