АПАРАТУ́РА, и, ж., збірн. Сукупність апаратів (у 1 знач.). Велика кімната.. Гарні старомодні меблі, шафа з медичною і хімічною апаратурою (Коч., II. 1956, 85); З допомогою радіолокаційної апаратури можна на великій відстані стежити за літаками в повітрі і кораблями в морі (Наука.., 3, 1959, 18); // Обладнання заводу, цеху, лабораторії і т. ін. Хочу якнайдокладніше вивчити завод.., знати його апаратуру (Шовк., Інженери, 1956, 152): Політ проходив дуже успішно, вся апаратура космічного корабля працювала чітко (Веч. Київ, 13.IV 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 53.