АПЕ́НДИКС, а, ч., анат. Червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин. — Розумієте, Олександре Даниловичу, кладуть хворого з паховою грижею, а я ледве за апендикс його не взявся (Ле, Міжгір’я, 1953, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 54.