АРГУМЕ́НТ, у, ч.
1. книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал.. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (Фр., XVI, 1955, 247); Ніякі аргументи не переконували його (Дмит., Розлука, 1957, 183).
2. мат. Незалежна змінна величина. Та з двох пов’язаних між собою змінних величин, якій можна надавати довільних числових значень, називається незалежною змінною, або аргументом (Алг., II, 1957, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 57.