АРИСТОКРА́ТІЯ, ї, ж.
1. тільки одн., іст. Форма державного правління, при якій вся влада перебуває в руках заможної родової знаті.
2. збірн. Вища верства експлуататорських класів, якій належить вся влада в державі; родова знать. Гордість — то прикмета.. аристократії (Н.-Лев., І, 1956, 166); Польська аристократія з воєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в "Основах суспільності" і в повісті "Для домашнього огнища", робота інтелігента серед.. народної маси.. — от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39); // Привілейована верхівка якого-небудь класу або соціальної групи. Робітнича аристократія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 59.