АРИФМЕ́ТИКА, и, ж.
1. Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. — То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 266); Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Донч., V, 1957, 445).
2. розм., іноді ірон. Рахунок. Ось уже двадцять років, як я з ними в одній школі.. А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, — років знову двадцять ще до мене. Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день (Ю. Янов., І, 1958, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 59.