АРМАТУ́РА, и, ж.
1. техн. Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції; // Сукупність предметів для обладнання електричного освітлення; електроустаткування. Для нерухомого закріплення патронів і абажурів використовують різну освітлювальну арматуру (Монтаж і ремонт… 1956, 32).
2. буд. У залізобетонних спорудах — сталевий каркас; також сукупність металевих частин, уміщених у який-небудь матеріал або споруду для зміцнення їх. Не згледілись, піднявся вже новий завод бетонний. Тепер для шлюзу, корпусів готують арматуру (Шер., Дружбою.., 1954, 88).
3. заст. Зброя, обладунок; риштунок; // мист. Скульптурне або живописне зображення зброї та обладунку, що використовується з декоративною метою. Кімната [полковника].. переділена на дві половини; у більшій половині — арматура (Кроп., V, 1959, 533).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 60.