АРМО́ВАНИЙ, а, е, техн. Дієпр. пас. мин. ч. до армува́ти. Досліди показали, що коли в пази, вирізані в дерев’яних брусах, покласти сталеві прутики, а потім покрити їх спеціальними смолами, то армований таким способом брус може витримати велике додаткове навантаження (Колг. Укр., 10, 1960, 46); // у знач. прикм. З нього [скла] можна робити такі армовані деталі, як перемички, східці та ін. (Рад. Укр., 27. III 1957, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 61.