А́РНІКОВИЙ, а, е. Прикм. до а́рніка; // Вигот. з арніки. Його жінка ніколи не одмовляла хорим в порошках хіни.. і арніковій примочці… (Коцюб., II, 1955, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 61.