АРСЕНА́Л, у, ч.
1. Склад зброї і військового спорядження. [Пані Люба:] Як самі бачите, у нас все разом: і арсенал, і шпиталь, і опочивальня, — звичайне, як в облозі (Вас., III, 1960, 231); Немає таких арсеналів із зброєю, нема такого вогню в світі, щоб спалив і знищив твій народ, Україно Радянська (Мал., II, 1956, 36).
2. Завод, на якому виготовляють зброю і військове спорядження. Тиміш Стоян повернувся на рідний свій завод — Київський Арсенал (Довж., Зач. Десна, 1957, 13); Кував в арсеналах він зброю. Точив за снарядом снаряд (Нагн., Вибр., 1957, 133).
3. перен. Великий запас чого-небудь (засобів, можливостей та ін.). Озброєний арсеналом грунтовного, як на ті часи, філологічного знання, він [М. Левицький] узявся до вивчення української народної мови (Фр., XVI, 1955, 147); Сучасна наука має великий арсенал засобів для вивчення космосу (Наука.., 5, 1961, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 62.