АРТИ́КУЛ, а, ч.
1. заст. Стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору, розпорядження та ін. А Лев так далі мовив: — Слухайте ж, яка моя воля! Перший артикул нової конституції каже: "Всі звірі рівні перед правом, а право — то цар!" (Фр., III, 1950, 230); — Пригадай, чому Львівське братство вписало в свій статут такі артикули (Тулуб, Людолови, І, 1957, 132).
2. Тип виробу, товару. Херсонські ткачі почали освоювати новий артикул штапельної шотландки, яку назвали "південною" (Рад. Укр., 2.VI 1962, 3).
АРТИКУ́Л, у, ч., заст. Рушничний прийом. Тогді [тоді] ну військо муштровати [муштрувати], Учить мушкетний артикул (Котл., І, 1952, 190); Старанно виробляв Данько перед враженими баранами єфрейторські артикули (Гончар, Таврія.., 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 62.