АРТИЛЕ́РІЯ, ї, ж.
1. збірн. Вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані. Над бліндажем стояла абсолютна, тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Ю. Янов., І, 1958, 382); Танкісти.., стрімко йдучи вперед, залишали.. свіжі сліди своєї роботи: потрощену німецьку артилерію, дотліваючі по кюветах машини (Гончар, II, 1959, 433).
2. тільки одн. Рід військ, основним озброєнням яких є така зброя. Артилерія в боях перемозі стеле шлях (Укр.. присл.., 1955,00).
3. тільки одн. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 63.