АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Після визволення західних областей України народні різьбярі., організували в Косові артіль "Гуцульщина", у яку вступило багато талановитих майстрів-різьбярів з Косова і навколишніх сіл (Матеріали з етногр.., 1956, 4); А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (Нагн., Вибр., 1957, 164).
Сільськогоспода́рська арті́ль — кооперативне об’єднання трудящих селян на основі добровільного членства для ведення великого соціалістичного господарства; колгосп.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 63.