АРТІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до арті́ль. В синім, яснім надвечір’ї. Звично проносячи втому, Чистим артільним подвір’ям з хлопцями йдемо додому (Гірник, Сонце.., 1958, 42).
2. Спільний, колективний. Дрібним господарством з нужди не вийти, говорив він [В. І. Ленін], вказуючи на необхідність переходу до великого, артільного господарства (Біогр. Леніна, 1955, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 63.