АРХІМАНДРИ́Т, а, ч. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря; // Особа, що має цей титул. З монастиря.. У золоті, аж сяє. Сам архімандрит вихожає, Акафіст читає (Шевч., II, 1953, 137); Пиячив наш отець архімандрит з панотцями, роздаровував селян і монастирське майно родичам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 64.