АРХІТЕКТУ́РА, и, ж. Мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво. Один мій чернігівський знайомий, інженер, має замір вислідити вплив українського стилю в давній архітектурі (Коцюб., III, 1956, 227); Високого розвитку досягла в Єгипті архітектура, тобто будівельне мистецтво (Іст. стар. світу, 1957, 31); // Характер, стиль будови. Другий бік [гори] Соколиці. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 415); Загальний характер візантійської архітектури обумовлюється розвитком купольної системи перекриття (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 65.