АСИГНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Виділяти певну грошову суму на які-небудь потреби. Поліпшення життєвого рівня і матеріального добробуту дає можливість робітничим сім’ям асигнувати на культурні потреби значну частину коштів (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 88); Понад 28 мільйонів карбованців з неподільного фонду асигнував колгосп на будівництво (Цюпа, Україна.., 1960, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 66.