АСИМІЛЮВА́ТИСЯ, ю́ється, недок. і док.
1. з ким — чим. Ставати подібним до кого-, чого-небудь. В створенні трипільської культури відіграли певну роль окремі племена, що проникли на територію Правобережжя України із східного Середземномор’я. Вони асимілювались тут з місцевим неолітичним населенням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 54).
2. біол. Засвоюватися. Одногрупні дози, може й не цілком тотожної, крові легко асимілюються (Смолич, І, 1958, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 66.