АСОЦІЙО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. доасоційо́ваний 2. Досить міцна тенденція наголошувати —ний у прикметників віддієслівних, частіше — з пасивним значенням. Такі прикметники звичайно зберігають виразну асоційованість з відповідними дієсловами (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 667.