АФА́ЗІЯ, ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. Особливе значення мають.. дослідження порушення фонематичного слуху при афазії (Рад. психол. наука.., 1958, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 72.