БАБА1, и, ж.
1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Свидн., Люборацькі, 1955, 212); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (Вітч., 10, 1947, 40).
2. Стара віком жінка. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом. Удвох собі на хуторі жили (Шевч., І, 1951, 311); Баба глянула на Горпину, і в старих очах заграв жаль (Мирний, I, 1954, 265).
3. розм. Взагалі жінка. Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Н.-Лев., II, 1956, 191); — Добре, коли баба стає козаком, гірше, як козак стає бабою! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 376).
4. перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. Що це з Юрасем? Щоб мав все краще й краще ходити, то він з кожним днем гірше ходить. Скажи йому, що він "баба" (Коцюб., III, 1956, 171); [1-й вартовий:] Ох, моторошно мені… [2-й вартовий:] Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Мам., Тв., 1962, 145).
5. у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружи́на 1. — Та, — махнув рукою Мирон, — звиняйте, моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Стельмах, II, 1962, 21).
6. заст. Жінка, що приймає дітей під час пологів. Де багато баб, там дитя безпупе (Номис, 1864, № 6667); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала (Вас., II, 1959, 347).
7. заст. Ворожка, шептуха. Скажи-бо, Степане! Може, справді нездужаєш? ..Я побіжу за бабою (Шевч., І, 1951, 278); Надвоє баба ворожила: ..або вмре, або буде жила (номис, 1864, № 5616).
Ба́ба-яга́ — в народних казках — потворна і зла чарівниця. Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (Укр.. казки, 1951, 464).
8. Людська фігура із снігу. Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом (Гл., Вибр., 1957, 269).
◊ Кам’яна́ ба́ба — кам’яний бовван давнього походження, що найчастіше трапляється в степу на могилах. * У порівн. Ще проїхав [січовик] кілька гонів, роздивився, аж то чоловік, і сидів він нерухомо, неначе кам’яна баба на могилі (Стор., І, 1957, 334); Снігова́ ба́ба: а) велика конусоподібна кучугура снігу. По дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби, і тільки вітер куйовдить їх гострі голови (Мирний, III, 1954, 8); б) те саме, що ба́ба 8;
Тісна́ ба́ба — гра, в якій ті, що сидять на кінцях лавки, тиснуть на тих, що сидять посередині, намагаючись витіснити їх і зайняти їх місце. — Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути. Тут награємось за ніч в тісної баби, — говорить хтось з кутка (Л. Укр., III, 1952, 569).
БА́БА2, и, ж., техн. Важка підвісна довбня для забивання паль. Важко грюкнула, падаючи перший раз, сталева баба копра, і звичний робочий день розпочався (Собко, Серце, 1952, 8); // Ручна довбня для забивання паль або утрамбовування землі. Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Сл. Гр.); Кузьма Петриченко подивився в той бік, де майстри тесали податливу деревину,.. забивали чавунними "бабами" палі (Шиян, Гроза.., 1956, 628).
БА́БА3, и, ж. Рід печива з пшеничного борошна.
БА́БА4, и, ж., діал. Пелікан. В небі крутились білі мартини й чайки, а здорові білі, з червоними носами баби, неначе лебеді, вкривали купами й море й береги (Н.-Лев., II, 1956, 226).
БА́БА5, и, ж., діал. Рід великих груш.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 75.