БАБУ́НЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба1 1, 2. — Добре вам, бабуню, було тут жити на волі (Вовчок, І, 1955, 104); [Ольга:] Тату, давно лежить від бабуні лист, а ти не прочитав (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 77.