БАБУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба1 1, 2. Взяла зілля, поклонилась: — Спасибі, бабусю! (Шевч., І, 1951, 52); — Чи воли, бабусю, говорять?.. — питає Чіпка в Оришки (Мирний, II, 1954, 48); За дівчиною чимчикувала стара бабуся (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 77.