БАГАТЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
1. Пестл. до бага́тий 1. Ой, коли б ти, дівчинонько. Трошки багатенька. Взяв би тебе за рученьку. Повів до батенька! (Укр.. лір. пісні, 1958, 301).
2. Досить багатий. — Бог посилає нам дурня, та, здається, ще й грошовитого, багатенького, — додав отець Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 373); Особливо галасували багатенькі слободяни… Всім давати [ліс]! Тепер всі однакові (Шиян, Баланда, 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 78.