БАГАТЕ́НЬКО, присл., розм. Досить багато. Раз, увечері, зійшлися [офіцери].., і багатенько їх (Кв.-Осн., II, 1956, 455); А коней під повітками стояло багатенько. не одна сотня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 78.