БАГАТИ́РСТВО, а, с., розм., рідко.
1. Те саме, що бага́тство 1. — Нехай йому з його багатирством! (Мирний, III, 1954, 53).
2. Збірн. до багати́р. Не знали [дрогобицькі муляри] про те, як робітники стають докупи та організуються до великої боротьби з багатирством (Фр., V, 1951, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 79.