БАГАТОЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Який складається з великої кількості людей. Торг на Подолі кипів, шумів, вирував. Уже здалеку було видно багатолюдний натовп (Скл., Святослав, 1959, 119); Це були багатолюдні збори більшовиків шахтоуправління (Ле, С. Голубар, 1950, 83); Багатолюдна демонстрація.
2. Такий, у якому живе багато людей. Повз гостроверхий багатолюдний будинок, де жили всі вони, сунули юрби біженців (Ів., Таємниця, 1959, 133); Багатолюдне місто; // На якому в даний момент перебуває багато людей. Міські проспекти і майдани Багатолюдні і шумні (Уп., Укр. поема, 1950, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 81.