БАГАТОМАНІ́ТНИЙ, а, е. Який проявляється в різних формах і видах. Яскраве і багатоманітне життя нашої країни (Рад. Укр., 2. IV 1948, 3); Вона любила вдивлятися в обличчя, вгадувати професії, біографії. Строката, багатоманітна течія линула перед нею (Жур., Вечір.., 1958, 224); // Різноманітний. Коцюбинський користується багатоманітними структурами речення (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 530).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 81.