БАГАТЮ́ЩИЙ, а, е. Дуже багатий. — Чи то правда, що він багатющий? (Н.-Лев., III, 1956, 363); А хіба не може зацікавити дитячих письменників така тема, як перетворення грандіозної піщаної пустелі у багатющий плодородний край? (Донч., VI, 1957, 594); Іван Якович Франка залишив після себе не тільки величезну художню і публіцистичну, але й багатющу наукову спадщину (Наука.., 8, 1956, 8); Шах був у багатющому східному халаті (Моє життя в мист., 1955, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 83.