БАГА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до бага́ч. Його Палагна була з багацького роду (Коцюб., II, 1955, 332); [Антей:] Сестра моя й без посагу цінніша від всіх багацьких дочок (Л. Укр., III, 1952, 420); // Належний багачеві, багачам. Ходить [Іван] по панських фільварках та багацьких маєтках, шукає роботи, а її немає (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 83.