БАГРОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Набирати багрового кольору, ставати багровим. — Бреше вона!— вигукнув піп, багровіючи від сорому і злості (Шиян, Гроза.., 1956, 259); Як розтоплений метал, воно [сонце] багровіло й тануло за горизонтом (Ле, Історія радості, 1947, 70).
2. Виднітися, виділятися своїм багровим кольором. Тачанка його, багровіючи килимами, стоїть впоперек колій просто на рейках (Гончар, Таврія.., 1957, 523).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.