БАГРЯНИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Надавати чому-небудь густо-червоного, багряного кольору. Очі Іванові наливались кров’ю, кров багрянила йому лице, зачервонілася навіть потилиця (Смолич, Мир.., 1958, 8); * Образно. Одна [сила] — це та, що світ ще вчора багрянила. Це — глум напасників, це — зрадницька війна (Рильський, Мости, 1948, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.