БАДЬОРИ́СТИЙ, а, е. Сповнений жвавості, молодецького завзяття. Старий Карапет вивів проти Саіба своє міцносиле, бадьористе, хоч невелике військо (Н.-Лев., IV, 1956, 33); Там, де трудно, де дух бадьористий одкриває простори землі, попереду завжди комуністи, комуністи завжди на чолі (Сос., Так ніхто.., 1960, 8); // рідше. Який виражає бадьорість. — Знайомтесь, товариші, — бадьористим тоном спробував розвіяти напружену атмосферу Гречкун (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 86.