БАЖА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос., чого або з інфін. Хотітися. Сього Анхизу не бажалось, Щоб попрощатися з синком (Котл., І, 1952, 156); Кайдашисі дуже бажалось на старість полежати та одпочити (Н.-Лев., II, 1956, 323); Я сто літ проживу. Та бажається більше прожити (Криж., Під зорями.., 1950, 26).
Не так скла́лось, як бажа́лось див. склада́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 87.