БАЗА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до база́р 1; // Признач. для базару. Завтра день базарний (Мирний, III, 1954, 79); Ішов шум від базарної площі, як від поводі (Тудор, Вибр., 1949, 318); // Який перебуває, відбувається, продається на базарі. Поміж возами, поміж базарного люду гукає дід до своїх хлопців, до забродців приказ (Вас., II, 1959, 221); Брів [Проць] до містечка на базар і, не маючи що продавати, прислухався до різношерстих базарних розмов (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 44); Базарні пиріжечки; // у знач. ім. база́рний, ного, ч.: а) той, хто продає або купує на базарі. До Щербинівки йшла пішки з базарними (Ле, Вибр., 1939, 261); б) заст. службовець (у минулому — наглядач), що слідкує за порядком на базарі. Тесть на тому ж базарі змолоду працював двірником, потім, поки не проштрафився, — довгі роки базарним (Сенч., Опов., 1959, 99); // у знач. ім. база́рне, ного, с. Плата з того, хто продає, за місце на базарі. Довго вона [баба Секлета] сварилася тоді, але базарне заплатила (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 53).
2. перен. Грубий, вульгарний. Базарні лайки і гармидер.. ще клекотіли в ньому (Коцюб., II, 1955, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 88.