БА́ЗИС, у, ч.
1. філос. Сукупність виробничих відносин, що становлять економічну структуру суспільства. Матеріальний базис суспільства, його економічний лад визначають і соціально-політичний характер та духовне обличчя націй (Ком. Укр., 1, 1962, 33).
2. перен. Те саме, що ба́за 2. Для соціаліста економічна боротьба служить базисом для організації робітників у революційну партію.. (Ленін, 4, 1948, 263).
3. архт. Те саме, що ба́за 1.
4. спец. Точно виміряна пряма лінія на площині, що служить основою для тригонометричних обчислень під час топографічних зйомок. Відстань по прямій лінії між тими двома точками, з яких спостерігач визначає напрям до предмета, називається базисом (Астр., 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 88.