БАЙДА́РКА, и, ж.
1. Зменш. до байда́ра. По затоці снували байдарки (Л. Укр., III, 1952, 622); Там [у Зеленому Камені] виробляли байдарки, що славилися своєю легкістю та швидкістю (Трубл., II, 1955, 222).
2. Спортивний човен з закритим верхом, в якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами. Республіканські змагання з веслування на байдарках і каное входили до програми спартакіади (Спорт.., 1958, 63); Він уявляє її собі по тому фото, що найбільше було йому до вподоби: на березі моря, біля байдарки, з веслом у руці… (Гончар, І, 1954, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 89.