БАЙДУЖІ́СІНЬКО, розм.
1. Присл. до байдужі́сінький. Він собі дививсь байдужісінько, наче крізь сон, на цю сцену (Н.-Лев., І, 1956, 169).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що ба́йду́же 2. Хай усі знають, що йому все байдужісінько, крім школи (Донч., V, 1957, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 90.