БА́ЙКОВИЙ, а, е. Прикм. до ба́йка2; // Зробл., пошитий з байки. У байковій юбці — Вона мені все на думці (Чуб., V, 1874, 403); Мати поправила байкову пелюшку, віддала дитину Мірошниченкові (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 218).
БАЙКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ба́йка1 1. Ще в Греції існувала байкова традиція вже в VIII — VII ст. до н. е. (Ант. літ., 1938, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 91.