БАЛАБА́ЙКА, и, ж., діал. Балалайка. Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Мирний, II, 1954, 194); Молодий боєць уже не в силі був розплутати — існує перед ним сонце, обриси недалекого міста, бренькіт балабайки.. чи це він все ще снить (Сміл., Зустрічі, 1936, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 93.