БАЛАБА́Н1, у, ч. Трав’яниста рослина з суцвіттями білих квіток. По дорозі до хати дядько зірвав кілька квіточок браток, балабану і заніс їх тітці (Коцюб., І, 1955, 463); — Воду в глечику треба тримати до весни.. Коли ж.. бджоли гарненько облетяться, на цій воді треба зварити їм мед і зілля роївник, матошник [маточник], ракова шийка, балабан (Стельмах, II, 1962, 79).
БАЛАБА́Н2, а, ч. Птах родини соколових.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 93.