БАЛАГА́Н, а, ч. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі і т. ін.); рундук. Тріпотіли од вітру хисткі стіни легкого балагана (Ільч., Серце жде, 1939, 91); // Тимчасове дерев’яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці. Як з-під землі виростали рундуки, балагани, каруселі (Гончар, Таврія.., 1957, 24); Люблю, коли у нас під балаганом Гучна юрба хвилює ураганом І тиснеться до цих дверей вузьких (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 93.