БАЛА́КИ, а́к, мн., розм. Балачки. Третій підходе до короля з тими ж самими балаками (Чуб., III, 1872, 46); Повів [абат] його [Феронда] в монастирський двір і разом з іншими ченцями потішався його дурними балаками (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 94.