БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433); * Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 95.